ЯК ПОПЕРЕДИТИ САМОГУБСТВО?
10 вересня — Всесвітній день запобігання самогубствам, або твоя історія ще не закінчена.
За світовою статистикою, кількість спроб суїциду і летальних випадків з кожним роком збільшується. Одна з головних проблем — це те, що на самогубство зважується молодь.
На жаль, неможливо виділити вік, стать, соціальний приналежність або рівень освіти, які б впливали на кількість суїцидів. Кожен випадок індивідуальний, — наголошує фахівець. — Сучасний ритм життя, роботи і маса інших суб’єктивних факторів призводять до того, що в певний момент людина, зважується на злочин проти свого життя. Напередодні цього дня не хочеться говорити про те, чому це відбувається, хотілося б сказати про те, як не допустити цього, як зберегти психічне здоров’я дитини, особливо підлітка, і здорові дитячо-батьківські відносини.
Важливий здоровий спосіб життя: правильно збалансована навчання (робота) і дозвілля. Часто сварки відбуваються через те, що батьки завантажують своїх дітей до такої міри, що вони цього не витримують. На цьому ґрунті починають тікати з дому з метою налякати батьків, що часто закінчується суїцидальними спробами. Особливо небезпечно, якщо при цьому дитину принижують морально, чи ще того гірше — фізично. Добре, що батьки прагнуть прищеплювати працьовитість, але поряд з цим важливо вчасно згадувати і про культурні, релігійні, етнічні цінності. Критичні точки даної проблеми можна відзначити на початку навчального року (як правило, це порушення адаптаційних здібностей) і перед зовнішнім незалежним оцінюванням.
Важливий момент — підтримка сім’ї, друзів, авторитетних у житті людини осіб
Як правило, думки про суїцид приходять в кризових станах. Це може бути смерть близької людини, непотрапляння у той чи інший бажаний навчальний заклад, самотність, розлучення батьків, народження ще однієї дитини в сім’ї, нерозділене кохання. Дитина приходить вчитися у новий навчальний заклад і не вписується в колектив, вдома теж немає взаєморозуміння (можливо навіть осуд). Підліток закривається і починає собі щось придумувати. Найчастіше це медикаментозне, алкогольне, наркотичне отруєння. Батькам необхідно підтримувати своє чадо, незалежно від отриманих результатів і тим більше, якщо дитина старається. Може бути таке, що думка дитини протилежна думкам батьків. Бажано не засуджувати, а спробувати зрозуміти, чому він так думає. Не треба бути категоричним навіть у питанні життя і смерті. Якщо дитина починає говорити про самогубство, різко заперечувати це і вважати, що таке неможливо, неприпустимо і хибно. Потрібно прийняти це як можливий варіант і, звичайно ж, зробити все для того, щоб цього не сталося.
Треба пояснювати дитині, що вихід є завжди. Навіть тоді, коли ти його не бачиш
Уважне ставлення друзів, знайомих іноді дуже вагомо. Варто звертати увагу на те, як часто людина уникає візуального контакту, метушиться, змінює тему розмови на щось інше, тему суїциду або акцентує, або ігнорує. Особливо, якщо це було не властиво їй раніше.
Іноді людей, які замислюються про суїцид, залишає почуття страху, притупляється інстинкт самозбереження. Наприклад, вони стають менш уважні на дорозі або гуляють по дахах, бродять темними вулицями. Вони спеціально йдуть туди, де є небезпека, щоб все виглядало по більшій частині, як нещасний випадок.
Саме на дітях з такою поведінкою батькам, друзям, педагогам потрібно загострювати увагу.
Доступність до послуг з охорони психічного здоров’я
Медики, соціальні працівники, педагоги, психологи, навіть релігійні діячі — всі ці люди можуть допомогти підліткам в складний момент їхнього життя. Якщо дитина сама не звертається за допомогою, то оточуючим важливо вчасно помітити, що він цього потребує, і допомогти. Ключовими фігурами залишаються найближчі — батьки. Вони повинні відвернути від цих думок і допомогти реалізуватися. Якщо не виходить, тоді потрібно звернутися до психолога, медику, соціальному працівнику.
Треба пояснювати дитині, що вихід є завжди. Навіть тоді, коли ти його не бачиш.
Варто враховувати, що дитина вам повірить тільки в тому випадку, якщо ви будете її другом. А для цього потрібно разом проводити дозвілля і відверто говорити на різні теми, в тому числі і про це.
Бажано контролювати перегляд недитячих телепередач, кінофільмів, особливо з демонстрацією над можливостей, стрічку активності на сторінках в соцмережах, особливо в закритих групах. Батьки можуть не відразу помітити щось підозріле, тоді залишається сподіватися на тих людей, які оточують дитину. У першу чергу, на педагогів. І, звичайно ж, на друзів, які в разі подібних змін в поведінці обов’язково повинні розповісти про це дорослим. Дитині складно приховати це від усіх. До того ж вона не усвідомлює всієї небезпеки.
Часто діти починають говорити про суїцид з метою шантажу. Наприклад, це може статися при розлученні батьків або при народженні ще однієї дитини. Але в тому випадку, якщо до цього батьки занадто опікали дитину, а тепер, при зміні ситуації, вона розуміє, що більше не може отримувати стільки уваги собі. Ось тоді і починається залякування. У такому випадку рекомендована сімейна психотерапія.
Те, що дитина дійсно у повному розпачі, стає зрозумілим по деформації її поведінки. Вона стає замкнутою, мовчазною, відстороненою. На багато питань одна відповідь: «Мені все одно». У такій ситуації потрібно обов’язково звернутися за допомогою до фахівців.
Важливо, щоб сварки не доходили до точки кипіння. Якщо ж все-таки ви посварилися, і син або дочка пориваються кудись піти з дому, то ні в якому разі не треба благати їх залишитися вдома, нічого з собою не робити. Дитина відразу зрозуміє, що таким чином можна тримати батьків на «короткому повідку». Найчастіше таке трапляється в неповних сім’ях. У таких ситуаціях важливо відвернути увагу на щось інше, не менш важливе. Наприклад, впав тиск або щось трапилося з кішкою чи собакою. Але це має бути те, що раніше не траплялося. Згадайте також про рахунок до десяти.
Розповідайте про життя, а не про смерть
Розмовляти з дитиною про її безпеку потрібно з самого раннього віку, як тільки вона починає робити щось, що може заподіяти їй біль, завдати шкоди здоров’ю. Є навіть спеціальні азбуки безпеки, які читають малюкам приблизно з трьох років. Розмови про безпеку повинні бути ненав’язливими, без акценту. І важливо звертати пильну увагу на здоров’я, а не на смерть. Розповідати про те, як наповнити життя, зробити його прекрасним і цікавим!
Як розпізнати симптоми та допомогти дитині вберегти життя?
авдяки тому, що у дитини менше здатності до самоконтролю, ніж у дорослого, ознаки суїцидальної поведінки можна побачити, крім того, вони яскравіші. А саме:
різкі перепади настрою, без причини, які дитина не може пояснити;
ворожість;
прагнення відсторонитися від батьків;
соціальна ізоляція;
самокритика, дуже низька самооцінка;
дратівливість;
агресія;
зміни харчової поведінки;
відсутність гігієни;
кардинальні зміни зовнішнього вигляду;
підозрілі нові знайомі;
захоплення дитини музикою, фільмами, відеороликами, книгами, сюжети яких мають теми суїциду;
зникнення з будинку грошей і речей;
безсоння, сонливість вдень;
різке зниження успішності;
падіння фізичної активності;
втрата інтересу до занять/хобі;
в розмовах звучать теми про самогубство/суїцидальні наміри;
захоплення кумирами-самогубцями;
апатичний чи депресивний стан;
виникнення на тілі поранень чи слідів від них (шрами, подряпини);
байдужість до свого зовнішнього вигляду.
Не обов’язково, щоб були присутні всі ознаки, навіть наявність одного пункту — сигнал до довірливої бесіди з дитиною.
Що робити батькам в даній ситуації?
Довіряти своїй дитині!
Вміти слухати свою дитину. Більшість дітей діляться про те, що хочуть вчинити замах на своє життя.
Якщо у вас в родоводі були люди, які вчиняли самогубство, важливо розуміти, що є ризики для наступних поколінь (але важливо пам’ятати — самогубство не передається у спадок, це не генетичне захворювання чи захворювання взагалі!).
Переглянете свій стиль виховання. Виключіть з нього авторитарність.
Ваша дитина дорослішає, відповідно, змінюються ваші стосунки. Чи готові ви до цього? В основі ваших стосунків вже лягає не повчання, а договір, прохання та інформування.
Допоможіть дитині сформувати критичне мислення.
Не ігноруйте дитячі погрози.
Постійно говоріть та проявляйте любов до дитини.
Дайте дитині зрозуміти, що кожна її проблема — не дурниця та вам не байдуже.
Поговоріть з дитиною про те, що з кожної проблеми завжди можна знайти вихід. Можливо, цей вихід не сподобається або він не такий ідеальний як хотілося, але він завжди є. Суїцид — це не спосіб розв’язання проблеми!
Для підлітків значущими людьми в цей час стають далеко не батьки, тому не соромтеся звертатися до інших по допомогу. Можливо, це родич чи друг. Проаналізуйте та дізнайтеся, хто для вашої дитини авторитетна людина.
За бажанням можете звернутися до психолога чи психіатра.
Інформація для вчителів
Вислуховуйте, не намагайтесь втішати. Просто уважно слухайте та за потреби здавайте питання.
Обговорюйте, це допомагає знизити тривожність. Якщо дитина прагне поговорити з вами на тему самогубства, не хвилюйтеся, такі розмови ні в якому разі не спровокують до вчинення суїциду.
Будьте уважні до жартів чи обмовок на тему самогубства. Зазвичай це непрямі показники при передбачуваному самогубстві.
Проявляйте турботливість та повагу.
У розмовах намагайтесь згадувати та підкреслювати про те, що проблеми — це плинне явище, що має тимчасовий характер.
Підключайте до допомоги шкільного психолога та інших спеціалістів.
Опановуйте навички надання першої психологічної допомоги.
Якщо проблема стосується твоєї подруги чи друга, ти можеш
Повідомити дорослого! Не бійся бути зрадником, розповівши дорослим про суїцидальні симптоми чи наміри твого друга/подруги/знайомого — ти врятуєш життя!
Якщо ти почув, що друг/подруга, хочуть спробувати небезпечний челендж, гру чи занурилися у тему суїциду через музику, фільми, книги, відео, намагайся вмовити їх зайнятися іншими справами, не пов’язаними з самогубствами.
Якщо друг/подруга/знайомий хоче тобі розповісти про свої переживання, не відштовхуй та не насміхайся. Вислухай та підтримай!
