Обдарована дитина
Як вирізняють обдарованість дітей
Обдарованість - це високий рівень здібностей людини, що дозволяє їй досягти особливих успіхів у певній галузі діяльності.
Розрізняють обдарованість:
· соціальну - лідерську;
· художню - музичну, образотворчу, сценічну;
· психомоторну - спортивні здібності;
· інтелектуальну - здатність аналізувати, мислити, зіставляти факти (серед інтелектуальних дітей є такі, які навчаються відмінно з 1-2 предметів і не встигають з інших);
· академічну - надзвичайна здатність до навчання взагалі, стають відмінними спеціалістами;
· творчу - нестандартне бачення світу й нешаблонне мислення (але такі діти часто не досягають поставленої мети і є невдахами. З дитинства вони всіх дратують. Важливо таку дитину побачити і допомогти їй).
Усі обдаровані діти мають потребу в знаннях, яскраво виражений інтерес до певної галузі знань. Немає потреби примушувати їх вчитися, вони самі шукають собі роботу, частіше складну інтелектуальну, із задоволенням нею займаються, присвячуючи їй увесь свій вільний час. Обдаровані діти вільно і швидко оволодівають відповідними вміннями і навичками. Вони показують високий рівень досягнень.
Сам термін «обдарованість» лишається дещо умовним, бо ж існує понад сотня його визначень. Зазвичай обдарованими називають дітей, які: мають високий інтелект та рівень творчості випереджають однолітків у розвитку наділені особливими здібностями до навчання у школі чи до специфічних видів діяльності (і досягають високих результатів у цих видах діяльності) постійно прагнуть праці, яка відповідає їхнім здібностям.
Наведемо основні ознаки обдарованої дитини:
висока пізнавальна активність; оригінальність ідей та творчих продуктів;
випередження за розумовим розвитком своїх однолітків;
гнучкість мислення;
розвинена фантазія;
здатність бачити проблему під незвичним кутом зору;
ранній розвиток мовлення (дитина має великий словниковий запас, починає рано читати);
надання переваги спілкуванню з дорослими та старшими дітьми, оскільки з однолітками нецікаво; підвищена потреба в інтелектуальних або творчих навантаженнях;
надання переваги індивідуальній роботі над груповою;
здатність до довготривалої концентрації уваги на цікавій діяльності;
схильність виходити за межі поставленого завдання.
Типи обдарованості
У науковій літературі зауважують на шести основних типах, які досить легко діагностувати:
інтелектуальний: спостережливість, гострота мислення,
гарна пам’ять забезпечують таким дітям швидке засвоєння матеріалу, легкість у навчанні діти цього типу самостійно поглиблюють знання, читають складну літературу, мають розвинуті аналітичні навички та абстрактне мислення;
академічний: це діти також із високим інтелектом, але мають здібність саме до навчання вміють і люблять вчитися, стають відмінниками й медалістами можуть мати або загальну здатність до навчання або здібності до певної галузі.
Часом буває складно розрізнити інтелектуальний та академічний типи обдарованості:
академічно здібні учні — це завжди майстри саме навчання у школі, а потім у виші;
інтелектуали ж мають вищий рівень критичності та самостійності мислення, а тому не завжди вмотивовані до навчання за шкільною програмою.
Художній вид обдарованості виявляється у вагомих досягненнях та інтересі до музики, танців, живопису, скульптури, акторської майстерності такі діти змалку багато часу приділяють улюбленому заняттю, створюють оригінальні продукти (малюнки, пісні тощо).
Креативний: дитина нестандартно мислить, створює унікальні проекти, продукує оригінальні ідеї, має особливий погляд на світ, незвичний підхід до розв’язування стандартних ситуацій, шкільні програми рідко дають можливість таким дітям реалізувати себе, тому потрібні додаткові творчі завдання, які сприяють виявленню незвичайного бачення світу. Часто креативні учні не є відмінниками, більше того, незалежність у поглядах може призводити до конфліктів із учителями.
Соціальний - діти винятково здібні до лідерства, спілкування та розуміння людей, установлення конструктивних контактів, керування цей тип обдарованості демонструє і високий рівень інтелекту, і розвинуту інтуїцію. Серед дітей є емоційні лідери та лідери дії: – у перших на високому рівні розвинута емпатія — здатність до співпереживання — вони є своєрідною «жилеткою», до них постійно звертаються за підтримкою, це чудові психологи;
– лідери дії вміють приймати рішення, керувати, захоплювати, такі діти часто виступають публічно, приваблюють однолітків зовнішнім виглядом та впевненістю.
Якщо в освітньому середовищі створені умови для реалізації соціально обдарованих дітей, вони беруть активну участь у різних заходах.
Якщо ж їм не вдалося проявити себе в шкільному середовищі, вони можуть бути лідерами неформальних, а іноді й антисоціальних груп.
Психомоторний: до цього типу відносять учнів, здібних у спорті та в інших галузях, де потрібні розвинуті тонка моторика і координація (рукоділля, авіаконструювання тощо). Стереотипно вважають, що спортивно обдаровані учні мають недостатній інтелектуальний розвиток. Дійсно, спортсмени рідко бувають відмінниками в академічному навчанні, але це не через низький інтелектуальний рівень, а з-за браку часу чи й бажання навчатися.
Робота з обдарованими дітьми
Навчальний заклад має створити умови для реалізації можливостей дитини, знявши обмеження, що заважають їй розвивати власні здібності.
Обов’язково під час роботи з обдарованими дітьми необхідна гнучкість в організації навчання.
Крім того, найбільш ефективною є максимально індивідуалізована робота — творчі завдання, дослідницька робота тощо.
Якщо вчитель визначає у дитини здібності, які потребують розвитку, він має звернути на це увагу батьків, показати їм шляхи для розвитку дитячого потенціалу:
навчання у спеціальному закладі або профільному класі;
участь у позашкільних формах роботи з обдарованими дітьми,
в конкурсах;
ресурси в інтернеті для самостійного розвитку.
Обдаровані діти особливо потребують позитивної педагогічної уваги.
А надати таку підтримку «нестандартному» учню може лише «нестандартний» педагог.
Рекомендації вчителям по роботі з обдарованими учнями
У роботі з обдарованими дітьми діяльність вчителя повинна спрямовуватися в двох напрямах водночас: превентивному та реабілітаційному.
Превентивні дії мають включати раннє розпізнавання здібностей дитини для створення її оптимальних умов розвитку.
Реабілітація має бути спрямована на раннє виявлення здібних дітей, які мають труднощі у соціальній адаптації, і надання їм своєчасної допомоги, не чекаючи, коли труднощі набудуть нездоланного характеру. Слід добре пам’ятати: якщо виникають проблеми між учителем і розумово обдарованим учнем, причину треба шукати насамперед у першому.
Як розвивати творчі здібності обдарованих дітей
1. Підхоплюй думки учнів і оцінюй їх зразу, підкреслюючи їх оригінальність, важливість тощо.
2. Підкреслюй інтерес дітей до нового.
3. Заохочуй оперування предметами, матеріалами, ідеями. Дитина практично вирішує дослідницькі завдання.
4. Вчи дітей систематичній самооцінці кожної думки. Ніколи не відкидай її.
5. Виробляй у дітей терпиме ставлення до нових понять, думок.
6. Не вимагай запам’ятовування схем, таблиць, формул, одностороннього рішення, де є багатоваріативні способи.
7. Культивуй творчу атмосферу – учні повинні знати, що творчі пропозиції, думки клас зустрічає з визнанням, приймає їх, використовує.
8. Вчи дітей цінувати власні та чужі думки. Важливо фіксувати їх в блокноті.
9. Іноді ровесники ставляться до здібних дітей агресивно, це необхідно попередити. Найкращим засобом є пояснення здібному, що це характерно, і розвивати у нього терпимість і впевненість.
10. Пропонуй цікаві факти, випадки, технічні та наукові ідеї.
11. Розсіюй страх у талановитих дітей.
12. Стимулюй і підтримуй ініціативу учнів, самостійність. Підкидай проекти, які можуть захоплювати.
13. Створюй проблемні ситуації, що вимагають альтернативи, прогнозування, уяви.
14. Створюй в школі періоди творчої активності, адже багатого геніальних рішень з’являється в такий момент.
15. Допомагай оволодівати технічними засобами для записів.
16. Розвивай критичне сприйняття дійсності.
17. Вчи доводити починання до логічного завершення.
18. Впливай особистим прикладом.
19. Під час занять чітко контролюй досягнуті результати та давай завдання підвищеної складності, створюй ситуації самоаналізу, самооцінки, самопізнання.
20. Залучай до роботи з розробки та впровадження власних творчих задумів та ініціатив, створюй ситуації вільного вибору і відповідальності за обране рішення.
21. Використовуй творчу діяльність вихованців при проведенні різних видів масових заходів, відкритих та семінарських занять, свят.
22. Під час опрацювання програмового матеріалу залучай до творчої пошукової роботи з використанням випереджувальних завдань, створюй розвиваючі ситуації.
23. Активно залучай до участі в районних, обласних, Всеукраїнських конкурсах, змаганнях, виставках.
24. Відзначай досягнення вихованців, підтримуй та стимулюй активність, ініціативу, пошук.
25. Пам’ятай, що учень ”…це не посудина, яку потрібно наповнити, а факел, який треба запалити” (К.Д.Ушинський).
Вона вимагає роз’яснювально - коригуючих впливів. У свою чергу, педагогам варто керуватися рекомендаціями, що створюють сприятливі умови для реалізації прийомів роботи з розумово обдарованими дітьми.
Не бажано приділяти надто багато уваги ігровому навчанню з виразним елементом змагальності.
Учень найчастіше буде переможцем, що може викликати неприязнь інших дітей і не сприятиме створенню атмосфери всезагальної зацікавленості.
Не підносити обдарованих дітей на "п’єдестал" чи перетворювати їх у вундеркіндів в очах інших. Їхній успіх належним чином оцінять, а недоречне підкреслення виключності часто породжує роздратування, ревнощі, відторгнення замість очікуваних позитивних реакцій.
Але не припустима й інша крайність – навмисне публічне приниження унікальних здібностей, особливо саркастичні зауваження щодо них. Доцільно пам’ятати, що здебільшого розумово обдаровані діти погано сприймають строго регламентовані заняття, що повторюються.
Рекомендації батькам обдарованих дітей
Важко не погодитись з думкою, що пріоритет виховання , все ж таки, залишається за сімейною системою цінностей. Тому, надаємо потрібні підходи до вирішення проблемних ситуацій.
Як треба поводитися батькам з обдарованою дитиною?
Зрозуміти дитину і усвідомити її неординарність.
Не ігнорувати унікальність її можливостей.
Створити умови для заохочення таланту.
Не проектувати на обдаровану дитину власні захоплення й інтереси. Не заставляти надмірно захоплюватись улюбленою справою і не перевантажувати дитину. Створити атмосферу творчості, не гасити інтерес.
Учити терпінню, заохочувати за всі старання.
Тактовно, делікатно допомагати. Учити програвати і не сприймати будь-яку невдачу як трагедію. Навчити дитину бути якомога менше вразливою.
Учити володіти емоціями.
Робити все можливе, аби дитина не занижувала свою самооцінку і в той же час не виставляла надмірну обдарованість на показ.
Не прославляти її над іншими дітьми в сім’ї.
Якомога більше уваги приділяти фізичній активності дитини. Враховувати індивідуальність.
Як не слід поводитися батькам: Нехтувати здібностями або надмірно підносити їх.
Карати за допитливість або настільки заохочувати, що це може призвести до зриву.
Драматизувати невдачі.
Вважати, що з дитиною не пощастило і дорікати їй весь час у цьому.
Поради батькам, які виховують обдаровану дитину
Найперше - потрібно любити свою дитину. Приймати дитину такою, якою вона є, беручи участь у її розвитку, підтримуючи, а не нав'язуючи свої інтереси, давати дитині можливість вибору.
Для розвитку творчого потенціалу, як показали дослідження, необхідна не лише адекватна оцінка сил дитини, але трішки завищена, зазнайкою вона не виросте, зате у неї буде запас сил та впевненість при невдачах, до яких треба готувати змалку.
Батьки повинні бути прикладом, адже дитина свідомо переймає вашу манеру говорити, ходити, працювати, відповідальності за доручену справу. Кожен батько повинен пам'ятати правило: "Не зашкодь!" Адже обдарована дитина більш чутлива, ранима, тому потрібно давати вільний час для того, щоб побути дитині на самоті, поміркувати, пофантазувати.
За допомогою тренінгів дати їй можливість глибоко зрозуміти себе та інших. Дорослі часто батьки повинні радитися із психологом щодо виховання обдарованої дитини.
Батьки повинні завжди пам'ятати, що для обдарованої дитини творчість є життєвою необхідністю. Тому дитину потрібно готувати до спостережливості, наполегливості, формувати вміння доводити почату справу до кінця, працелюбність, вимогливість до себе, задоволення від процесу творчості, терпляче ставлення до критики, впевненості при невизначеності, гордості і почуття власної гідності, чулість до аналізу моральних проблем.
Батьки також повинні усвідомлювати, що надзвичайно велика роль у процесі формування особистості обдарованої дитини належить волі.
Вольові риси є стрижневими рисами характеру, адже за наявності мети, яку особистість досягає в житті, долаючи перешкоди, є цілеспрямовуючим життя. Цілеспрямовані люди знаходять своє щастя в житті, вони вміють поставити перед собою чітку, реальну мету.
Прагнення досягти своєї цілі робить людину рішучою та наполегливою. І.Павлов стверджував, що у вольової людини труднощі лише збільшують бажання реалізувати свою мрію. Вони вміють стримати себе, володіють терпінням, витримкою, вміють контролювати свої почуття за наявності перешкод. Ініціативність і творчість поєднані з наполегливістю, рішучістю та витримкою, допомагають обдарованим дітям самореалізуватися.
Отже, батьки покликані допомогти дитині відкрити її життєве покликання, реалізувати себе як особистість.
Вони не мають права втратити обдаровану дитину, бо, втрачаючи талант, обдарування, здібність, вони втрачають майбутнє. Тому батьки повинні бути терплячими, безмежно вірити в дитину, тоді ця дитина виросте хорошою творчою людиною.
Поради Девіда Льюїса щодо розвитку обдарованої дитини
1. Відповідайте на запитання дитини якомога терпляче і чесно. серйозні запитання дитини сприймайте серйозно.
2. Створіть у квартирі місце-вітрину, де дитина може виставляти свої роботи. не сваріть дитину за безлад у кімнаті під час її творчої роботи.
3. відведіть дитині кімнату чи куточок винятково для творчих занять.
4. Показуйте дитині, що ви любите її такою, якою вона є, а не за її досягнення.
5. Надавайте дитині можливість у виявленні турботи.
6. Допомагайте дитині будувати її плани та приймати рішення.
7. Показуйте дитині цікаві місця.
8. Допомагайте дитині нормально спілкуватися з дітьми, запрошуйте дітей до своєї оселі.
9. ніколи не кажіть дитині, що вона гірша за інших дітей.
10. ніколи не карайте дитину приниженням.
11. Купуйте дитині книжки за її інтересами.
12. Привчайте дитину самостійно мислити.
13. Регулярно читайте дитині чи разом з нею.
14. Пробуджуйте уяву та фантазію дитини.
15. уважно ставтеся до потреб дитини.
16. Щодня знаходьте час, щоб побути з дитиною наодинці.
17. Дозволяйте дитині брати участь у плануванні сімейного бюджету.
18. Ніколи не сваріть дитину за невміння та помилки.
19. Хваліть дитину за навчальну ініціативу.
20. Учіть дитину вільно спілкуватися з дорослими.
21. У заняттях дитини знаходьте гідне похвали.
22. Спонукайте дитину вчитися вирішувати проблеми самостійно.
23. Допомагайте дитині бути особистістю.
24. Розвивайте в дитині позитивне сприйняття її здібностей.
25. Ніколи не відмахуйтесь від невдач дитини.
26. Заохочуйте в дитині максимальну незалежність від дорослих.
27. Довіряйте дитині, майте віру в її здоровий глузд.
Поради обдарованим дітям
У виробленні гнучкої, прийнятної для оточуючих стратегії поведінки і тактики вчинків розумово обдарованим дітям допоможуть поради:
Перекладай свої ідеї на мову доступну, значущу для інших, щоб вони сприймали свій внесок як такий, що слугує їхнім потребам або принаймні не суперечить.
Критику на адресу інших людей висловлюй з позитивних позицій, з бажанням допомогти.
Давай зрозуміти, що в основному ти підтримуєш ті цінності, принципи, ідеали, які користуються повагою колективу.
Намагайся, щоб тебе не сприймали як агресора, дозволяй іншим зберігати свою гідність, вислуховуй їх уважно.
Зароби власний "кредит" для більшої особистої свободи протягом якогось часу, не бійся від початку прийняти основні вимоги, якщо вони не вступають в серйозний конфлікт з твоїми основними принципами. Сконцентруй увагу на завданні, яке необхідно виконати, а не на "особистостях", не на досягненні статусу.
Бери до уваги фактор часу, так, щоб у тебе була можливість "відтягнути" відповідь, а також обрати спосіб дії.